Після кожного “польського” літа я, як і раніше, кобзарював у містах України і Криму. Часто грав у Львові. Там ранньою весною 2002-го року біля мене зупинився турист з Баварії Гайнц Бауер. Він слухав мою бандуру, фотографував, фільмував, а потім… “заразився” від мене грою на бандурі і подружився зі мною на всю решту життя.
Пізніше в своєму відеоархіві Гайнц виявив моє минулорічне інтерв’ю львівському ТБ, випадково зафіксоване ним з екрана телевізора ще до знайомства зі мною, щоправда без звуку. На жаль в мій відео-архів це інтерв’ю не потрапило.
https://www.youtube.com/watch?v=mClsY5-Bi0U
Зате в наступні роки львівське телебачення продовжувало “балувати” мене своєю увагою.
Роки 2009-2010 стали для мене своєрідним перехідним Рубіконом. По-перше ними завершувався мій “європейський” цикл кобзарювання і одночасно продовжувалось кобзарювання в “українському трикутнику” — влітку в Криму, восени у Львові, зимою і весною в Києві. А по-друге, стараннями моїх дітей Натана, Олесі й Назара, та ще щирого друга Андрія Мацьківа, я почав заново відкривати для себе світ через інтернет-павутину, в якій я час від часу із здивуванням натрапляв на відео й аудіо-матеріали, а так же на друковані тексти, які стосувались безпосередньо мене і мого кобзарювання. Мої молоді “інтернет-наставники” показали мені, людині з минулої, доінтернетної епохи, як користуватися нетбуком, як зберігати знайдену там інформацію у флеш-накопичувачах і на інтернет-сайтах.
Саме в цей перехідний період і був покладений початок мого відеоархіву, який представлений на цьому веб-сайті, що його для мене заснувала набагато пізніше моя донька, “інтернет-чарівниця” Олеся. До цієї відео-колекції увійшли оцифровані Андрієм Мацьківим відео і аудіо-диски, які були створені раніше, під-час моєї участі в теле-фільмах, телевізійних передачах, радіо-інтерв’ю і польських фестивалях — ними якраз починаються записи “Відеоархіву” цього веб-сайту.
Нижче показані відео, на яких моє кобзарювання зафіксоване або незнайомими мені людьми, або друзями, а потім виставлене в мережу і випадково знайдене мною. Є серед них так же такі відео, в яких виконувана мною пісня проілюстрована свтлиною, або серією картинок, сюжет яких близький до сюжету пісні. Ці та інші “польові” відео-записи, не завжди високої якості, іноді навіть неозвучені, але для мене тим не менш дорогі, як пам’ять, як свідчення моїх кобзарських мандрів.
2009 рік. Київ. Підземний перехід Майдану Незалежності.
https://www.youtube.com/watch?v=vsEb4qsX2dE
https://www.youtube.com/watch?v=k0GYvkk79fE
https://www.youtube.com/watch?v=tnDlegUfR6o&t=79s
Львів. Площа Адама Міцкевича. Травень 2009 р.
Весною, в міру потепління, мені, як і в минулі роки, знову стелився шлях на захід, спочатку у Львів (саме тут виконується пісня “Наливаймо браття”) і дальше — на яскравий і гомінкий фестиваль “BUSKER BUS”, керований невгамовним пасіонарієм Ромеком Поплоником.
https://www.youtube.com/watch?v=tk2R0-_-IPE
КРИМ. 2009 р.
Колись я вважав свою Малу (але з великої букви) Батьківщину — село Котиківку, де я народився, і місто Городенку, де ходив до школи, Райськими Куточками на землі. Тепер же моїм Райським Куточком стала Мала Батьківщина моїх дітей, внуків і правнуків — Ялта і взагалі — Крим. Сюди, де витає душа мого кобзарського наставника Олексія Нирка, я повертаюсь із своїх кобзарських мандрів і в міру своїх сил реалізую його незабутню науку кобзарювання.
Від мого кобзарського Пан-Отця Олексія Федоровича Нирка, я не тільки перейняв вміння гри на бандурі, але завдяки йому кобзарювання стало моїм способом життя. Тільки завдяки йому бандура задзвеніла в руках його незчисленних учнів в містах і селах Криму, на Кубані й Зеленому Клині. Відколи зупинилось його серце 27 вересня 2005 року (інфаркт), вдячні кримчани віддають данину пам’яті про подвижницьку діяльність кобзарського маестро.
оо
Вшановують видатного кобзарського маестро і в Києві.
о
Але з часом в Ялті проявилось досить своєрідне “шанування” кобзарської спадщини Олексія Нирка.
2010 рік. Київ.
На цьому місці, біля Головпошти, ще у листопаді 2007 року я започаткував свій перший зимовий кобзарський сезон в Києві. Тут же, на цьому місці я познайомився і на всю решту життя подружився із своїм краянином з Івано-Франківщини Андрієм Мацьківим, якого настільки привабили звуки моєї бандури, що він не пошкодував часу для “увічнення” і тиражування моїх пісень на аудіо-дисках, які він художньо оформив і назвав “ОСТАП КІНДРАЧУК – КОЗАК-БАНДУРИСТ”. Нижче подано зовнішній вигляд цього аудіо-диска, який Андрій розмістив у інтернеті в якості ілюстрації до виконуваної мною пісні “На майдані, зганьбленім дощенту”, Крім згаданого вище оцифрування моїх давніших відео-дисків, він розмістив тексти 44-х пісень з мого репертуару на окремій сторінці сайту pisni.org.ua (https://www.pisni.org.ua/personlist/kobzari.html)
2011 рік. Київ. Підземний перехід Майдану Незалежності.
2 відео мого ФБ-друга Олександра Зайченка.
https://www.youtube.com/watch?v=pHxSY2OX60E
Відео РаббіНахман
2012 рік. Київ.
https://www.youtube.com/watch?v=CyFiSE39n9E
Ялта.
https://www.youtube.com/watch?v=s3bcDuvRYHQ
Лівадія.
Спочатку на мою електронну пошту прийшов такий лист:
30 липня 2012, 11:29
Доброго дня, Шановний Остап Юрійович,
мене звуть Світлана, я зі Львова. Справа в тім що до нашої країни приїхав всесвітньо відомий французький режисер Вінсент Мун, який знімає лише і виключно музикантів. Вінсент знімає короткометражні фільми, намагаючись передати духовність і національний колорит. Він зацікавився українською культурою та хоче зняти декілька фільмів тут. Він дуже шукає зустрічі з Вами, і я зголосилась допомогти йому у цьому. Дуже сподіваюсь на Вашу відповідь. Якщо це можливо, залишіть Ваші контакти, для швидкого зв’язку. Дякую.З повагою,Світлана.
Оскільки я був не проти, то вже за пару днів біля Лівадійського палацу-музею, де я кобзарював, з’явився пан Вінсент з кінокамерою через плече і милою асистенткою й перекладачкою Анною Олехнович.
Не довго думаючи, він перевів мене в зручніше для нього місце і приступив до діла. Після того, як він зафільмував дві мої пісні, ми втрьох переїхали на Набережну Ялти, де фільм був завершений, а на початку наступного року з’явився в інтернеті.
https://www.youtube.com/watch?v=cKHKzlR_yc4&t=17s
Після від’їзду іменитого режисера, мене, як завжди, продовжили фіьмувати без-іменні перехожі…
https://www.youtube.com/watch?v=tq2ZILJjFHc
У вересні — дні народження моїх внуків Сашка і Данка, і тоді моя бандура звучить лише для них і їхніх друзів.
В середині травня 2013 р. молодий київський режисер Юрій Кузьменко після коротенького відеоепізоду мого кобзарювання на Хрещатику запросив мене на легендарну гору Щекавицю. Він вважав, що настрій моїх пісень співзвучний з атмосферою сакральної гори. Так з’явився ще один коротенький фільм “Мандри кобзаря”.
2013 рік. Ялта, Лівадія.
Грудень, 2013 рік. Київ.
https://www.youtube.com/watch?v=IaIhqj4GNVo
Січень -лютий, 2014 р. Київ.
У підземному переході Майдану Незалежності, в холодну пору, я роками кобзарював ДО, ПІД-ЧАС і ПІСЛЯ ЄвроМайдану. І ніякі потрясіння не впливали на мій кобзарський спосіб життя.
24.01.2014 р. зуструч з козаком бандуристом у переході під Майданом Незалежності зафіксував “чорний запорожець” і український активіст з канадського міста Торонто Петро Шкільник, залишивши на пам’ять фото і відео з телефона.
https://www.youtube.com/watch?v=HEPu1LJeX2g&t=41s
05.02.2014 р. Відбулась зворушлива зустріч з давнім приятелем-поляком Матеушем Дембковським, з яким ми 15 років назад приймали участь у фестивалях “BuskerBus” (м. Вроцлав, Польща). Тоді він, 10-річний хлопчина був на голову нижчий від мене, а тепер — на голову вищий! Він привіз у Київ гуманітарний вантаж, і на пам’ять про зустріч залишив фото, коротке німе відео і теплий відгук на ФБ.
З найсправжнісіньким козаком з крові і кості Ostap Kindrachuk, я познайомився коли мені було 10 років і я починав брати участь у фестивалях вуличних артистів. Його не раз можна було зустріти між іншими на Вроцлавському ринку. Вчора зустрів його через кілька років, коли він грав у переході під ЄвроМайдан-EuroMaydan. Він прибув сюди на початку грудня і грає кожного дня від обіду до вечора. Світ маленький, і я думав, що вже ніщо не зворушить мене того дня:)
https://www.youtube.com/watch?v=tL23hDpEpnw
10.04.2014 р. відео зняв кореспондент газети “Сегодня” Євген Чепелянський.
5 відео київського адвоката і мого друга на ФБ Олександра Зайченка.
https://www.youtube.com/watch?v=s6Ct8KelVNw
https://www.youtube.com/watch?v=rZ_DfFL-oys
Під-час мого кобзарювання 5 липня 2014 року на київському Хрещатику відбулась знаменна для мене зустріч з корифеями кобзарського мистецтва Австралії — Петром і Нілою Деряжними, яких супроводив кобзар-побратим Тарас Силенко. Пані Ніла своїм смартфоном зняла мою гру і поділилась зі мною відео, а фотографував Андрій Мацьків.
о
https://www.youtube.com/watch?v=fCQV7UCeucA
Алла Прудка 2 червень 2017 р. · Це Остап Кіндрачук, він часто грає на Майдані. Не знаю чому, та коли бачу що він на місці і все з ним добре, то якось спокійно на душі стає. До речі, йому 80. Розповів, що його прадід у 104 роки замів двір, а потім попросив свого правнука Остапа покликати священника, каже піди його позви, нехай я ісповідаюся, бо буду помирати. Священик прийшов, прадід ісповідався і склавши руки помер. А дід його лише 92 роки прожив, бо оковиту любив.
23 вересня 2014 року мене запросили до кіностудії ім. О. Довженка знятись в коротенькому епізоді кінофільму режисера Валерія Ямбурського “Гетьман”
о
о
о
о
