В кримських газетах.

Відділ журналістики УМЛ в Ялті.

 

Проживаючи в Криму, у мене постійно виникало бажання друкувати в кримських газетах історико-краєзнавчі матеріали із замовчуваних в радянські часи українських сторінок Криму і Причорномор’я. Але в тодішніх виключно компартійних друкованих органах такі речі дозволялись лише при беззастережному дотриманні марксистсько-ленінської ідеології. В Ялті при Університеті марксизму-ленінізму існував факультет журналістики, куди міг поступити лише член КПРС, яким я не був. Наобіцявши секретареві парторганізації Ялтинського порту поповнити собою ряди комуністів, я добився від нього скерування на цей факультет. Поки я отримав диплом “журналіста”, змінився секретар парткому і я “забув” про обіцянку, але зате став “вхожим” спочатку в редакцію “Советского Крыма” (Ялта), а потім і в редакції інших газет. Щоправда, приходилось часто публікувати матеріали на російській мові і не лише на бажані теми, але й виконувати деякі доручення редакцій…

 

Моя перша “проба журналістського пера” в “Курортной газете” (Ялта) за 28.05.1972 р. про власну книгозбірню.

 

“Курортная газета” (Ялта) за 11.11.1975 р. і моя замітка про українського художника Миколу Самокиша, який жив, творив і помер у Криму.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 09.05.1976 р. з моєю подачею козацької легенди про гору над ущелиною Уч-Кош, що біля Ялти.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 39.11.1976 р. з моїм дописом про українські сторінки Криму.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 12.12.1976 р. з моїм дописом про знайдену в Ялті бронзову копію пам’ятника запорожцям на Кубані.

 

“Кримська правда” (Сіммферополь) за 12.10 1985 р. і моя замітка  про колекцію бандур О.Ф. Нирка.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 28.01.1979 р. і моя стаття про історію українського театру в Ялті.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 17.05. 1985 р. і моя стаття про Музей історії Ялтинського порту.

 

“Кримська правда” (Сімферополь) за 09.08.1985 р. з моєю заміткою про запорожців-мореплавців.

 

“Кримська правда” (Сімферополь) за 21.03.1986 р. з моєю заміткою про роль жінки в українській ясторії.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 12.12.1986 р. з моїм дописом про українського композитора-ялтинця Бориса Синчалова і його творчість.

 

“Кримська правда” (Сімферополь) за 23 01.1987 р. з моєю заміткою про ятинських бандуристів з екскурсом в історію кобзарства.

 

“Советский Крим” (Ялта) за 21.10. 1987 р. з моїм дописом про українські сторінки істрії мореплавання в Чорному морі.

 

У березні 1992 р. на мене вийшла кореспондентка газ. “Крымские известия” (Сімферополь) Людмила Шершньова і 31.03.1992 р. опублікувала невелику замітку “Остапова бандура”, як вступ до мого гостро-полемічного нарису “Право на слово”, який “збурив” читацьку авдиторію на цілу серію знако-перемінних відгуків. (Нарис і деякі відгуки приведені нижче)

* * *

 

Газета “Кримська світлиця” (Сімферополь) за 26.02.1994 р.  Публікація моєї доповіді до ювілею Амвросія Метлинського, про виданий ним збірник “Южнорусскіе народные песни”, і зокрема про його зв’язки з тогочасними кобзарями.

* * *

В 1997 році я подружився з кримським татарином Длявером Ханіковим, чий неординарний життєвий шлях став сюжетом мого великого нарису “Синдром запізнілого партизана”. Нарис спочатку надрукувала кримськотатарська (російськомовна) газета “Голос Крыма” (Сімферополь), а невдовзі і “Кримська світлиця” (Сімферополь) за 15 і 22.08 1997 р.

6 газетних вирізок з нарисом “Синдром запізнілого партизана, або хто, зрештою, допоможе Дляверу Ханікову”

 

Моя стаття “Чи можливо пересилити неможливе” під рубрикою “Самоїдству – бій!” (на 4-х газетних вирізках) у газ. “Кримська світлиця” (Сімферополь) за 23.01.1998 р.  збіглася з ювілейними матеріалами до мого дня народження.

* * *