Написане про мене й мою родину |
Публікації в газетних копіях PDF.
Для наочності показана дефективна копія статті Сергія Лащенка “І один в полі воїн” з газети “Кримська світлиця” за 25.01.2008 р., а нижче для зручності читанння подано текст в електронній версії.
Стаття Сергія Лащенка про лікаря-поета в газеті “Кримська світлиця” (Сімферополь) за 09.08.2013 р. В статті описані “пригоди” пісні з мого репертуару, слова якої створив лікар Петро Мельничук.
Стаття Сергія Лащенка “Київська Січ — територія свободи і гідності” в газеті “Кримська світлиця” за 17.01.2014 р. дорога мені, як пам’ять про незабутню атмосферу Революції Гідності, в якій автор серед моря учасників помітив ще дві “краплини” цього моря — мене й мого друга Андрія Мацьківа, присвятивши нам невеликий абзац тексту зі світлиною.
Газета “Сьогодні” (україномовна версія проросійської газети “Сегодня”) за 10.04.2014 р. Автор Євген Чепелянський, українець-патріот, який намагався “українізувати” позицію редакції газети, але судячи з коментарів читачів, він даремно для них “метав бісер”…. На жаль (для порівняння) редактор видалив занадто українофобські коментарі…
Дві сторінки “Кримської світлиці” за 27.03.2015 р., на яких розміщене інтерв’ю Інни Аксьонової, взяте нею в мене раніше для “Крим.Реалії”.
“Кримсська світлиця” (Сімфероподь) за 31.07.2015 р.
Своєрідний подарунок до дня мого народження у форматі газетної замітки зі світлиною зробив Андрій Мацьків на першій сторінці щомісячника “Незборима нація” за грудень 2016 р.
“КРИМ,РЕАЛІЇ” за 14.11.2017 р.
Газета “Кримська світлиця” (Київ) за 17.11.2017 р.
“Кримська світлиця” (Сімферополь) за 18.02.2018 р. (фрагмент публікації).
Фрагмент 1-ї сторінки газети “КРАЙ” ( Городенка) за 07.11.2019 р.
Написане про мене й мою родину |
В газетах за кордоном.
Газета українців Польщі “НАШЕ СЛОВО” (Варшава) за 26.06.1988 р. із заміткою Я. Гомзи про кобзарів, учасників телевізійного фільму “Шляхи кобзарські”, а зокрема і про моє кобзарювання.
Стаття “З бандурою за хлібом” в газеті “НОВОСЦІ” (Польща, м. Торунь) за 10.06 2000 р.
о
Стаття “Ґрошик до капелюха” в газеті “ҐАЗЕТА ВРОЦЛАВСКА” (Польща, Вроцлав) за 17.07.2000 р.– про фестиваль вуличних артистів «Busker Bus» («Баскер Бас») у Вроцлаві і про мою участь в ньому.
Інтерв’ю “Козацьке коріння” в газеті “Дзєннік балтицкі” (Ґданськ) за 16.08.2000 р. — про моє кобзарювання в Ґданську.
Замітка “Льотчик, моряк і… бандурист” в газеті “Ґазета краковскка” (Краків) за 21.10.2000 р.
Стаття “Митці на відкритому повітрі приваблюють око” у “ҐАЗЕТІ ВРОЦЛАВСКІЙ” (Польща, Вроцлав) за 05.06.2002 р..– про черговий (щорічний) фестиваль «Баскер Бас-2002» і про мою участь в ньому
Стаття “Душа, широка як степ” (фрагмент) в газеті “ДЗЄННІК ПОЛЬСКІ”. (Польща, Краків) за 12.10.2002 р. — про моє кобзарювання.
Стаття “Козацька душа” в газеті “ҐЛОС ВИБЖЕЖА” (Польща, Ґданськ) за 19.07.2004 р.
о
Зліва – замітка “Козак з набережної” в газеті “ДЗЄННІК БАЛТИЦКІ” (Польща, Ґданськ) за 12.07.2004 р. Справа – замітка “Останній такий дід” в газеті “ЕХО М’ЯСТА” (Польща, Краків) за 23.06.2005 р.
Фрагмент газети з заголовком, моїм фото і об’явою про фестиваль – “ҐАЗЕТА ЛЮБУСКА” (Польща, м. Зєльона Ґура) за 06.07.2005 р.
Фотоінформація “Ходулі на вулиці” про фестиваль “Баскер БАС” в м. Зельона Ґура — “ҐАЗЕТА ВИБОРЧА” (Зельоноґурська версія, Польща) за 06.07.2005 р.
о
У квітні 2005 року я кобзарював у столиці Молдови Кишиневі, де тоді проживала моя донька зі своєю родиною. Одного разу з гурту моїх слухачів виступило юне дівча і представилось… кореспонденткою газети “Комсомольская правда в Молдове”. Дівчинка напросилась на інтерв’ю, задавала мені питання і занотовувала відповіді огризком олівця в зошиті на коліні. 16 квітня я прочитав це “інтерв’ю” і жахнувся — суцільна фантастика з вкрапленнями моїх висловів. З моїх слів про тимчасовий приїзд до Кишинева і репертуар зі 150 українських пісень, з яких 5 (П’ЯТЬ) — на мовах інших народів, вона скомпонувала фразу “Музыкант из Кишинева поёт на 150 языках мира”, яку редакція винесла в заголовок. В тексті — ще жахливіші відомості про те, як я на “Кометі” пройшов всі моря і океани, але полюбив порт… Новосибірськ, який, між іншим, знаходиться за тисячі кілометрів від найближчого моря!.. І таких “перлів” там більшість. Від цього “інтерв’ю” я схопився за серце і від сорому добирався до доньки безлюдними перевулками, щоб не бачити глузливих посмішок у перехожих…
* * *
Вище – розворот 46-47 сторінок німецької газети “BILD am SONNTAG” за 06.09.2009 р. з фотомонтажем 50 вуличних артистів німецьких міст із заголовком “Це ваша гідність (ваше лице), Німеччино”. Нижче – вирізка з фотомонтажу з моїм зображенням і короткою анотацією.
Написане про мене й мою родину |
В Україні.
Студентський щомісячник “ХІД” (Львів, ЛДУ) за жовтень 2006 р. і моє інтерв’ю для нього.
Журнал ” CITY LIFE” (життя міста) (Львів) за червень 2007 р. про моє кобзарювання і про життєвий шлях.
о
Альманах “ЯЛТИНСЬКА СВІТЛИЦЯ” (Ялта) №1 за 22.07.2011 зі згадкою про О. Кіндрачукка. Зусиллями голови Ялтинської “Просвіти” Володимира Олійника вийшли друком всього 2 номери.
Журнал “Дім і сім’я” (Київ) за грудень 2014 р. і розлоге інтерв’ю, взяте у мене кореспондентом Дмитром Мічудою.
За кордоном.
Журнал “Советские профсоюзы” №1 за сычень 1991 р. (Москва).
Квартальник “Бандура” — видання Школи Кобзарського Мистецтва в Нью-Йорку (США) за січень-квітень 1996 року і стаття Миколи Чорного-Досінчука про бандуриста О. Кіндрачука.
Польська версія журналу “ЕЛЛЕ” за жовтень 1999 р. з фото-репортажем “Вуличне грання”, одна з новел – “Козацький баскер”, присвячена мені.
Журнал польських авіа-ліній ЛЬОТ – “КАЛЕЙДОСКОП” за вересень 2003 р. з фото-репортажем про вуличних музикантів у Польщі і в т. ч. з новелою “Козацька душа” – про мене.
* * *
Написане про мене й мою родину |
В книжках.
і
Повість-есе кбзаря і письменника Миколи Литвина “СТРУНИ ЗОЛОТІЇ” (Київ,1994). “Заграйте на кобзі,морський капітане” – це один з нарисів есе.
Михайло Грушевський “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ” том VI – перевидання 1995 р. на “спільно-кошт” жертводавців, серед яких є і моє прізвище.
Нарис Світлани Кочерги “ІФІГЕНІЯ в ТАВРИДІ” (Сімферополь, 1998 р.) зі згадкою про ентузіастів увічнення пам’яті про Лесю Українку в Ялті.
Бандурист і історик-кобзарознавець Богдан Жеплинський “КОРОТКА ІСТОРІЯ КОБЗАРСТВА в УКРАЇНІ” (Львів, 2000 р.) і стаття в ній — про О. Кіндрачука.
Дві книжки Науково-дослідного центру періодики НАНУ у Львові за 2003 рік зі статтями про Кіндрачука-журналіста.
Книжка “УКРАЇНСТВО: СВІТОВІ ОБШИРИ” (Київ, 2006 р.), в якій автор Іван Посемко використав уривки з мого нарису “ЄШИЛЬ АДА”
Кобзарознавчий збірник “В РОКОТАННІ_РИДАННІ БАНДУР” (Київ, 2006 р.) журналіста Миколи Шудрі і кобзаря Василя Нечепи з прикінцевим списком кобзарів, серед яких — і моє ім’я.
Іван Романюк, Мирослав Кіндрачук, Іван Миронюк “КОТИКІВКА від ТРИПІЛЛЯ до НАШИХ ДНІВ” (Івано-Франківськ, 2014 р.) — історія мого рідного села, один із розділів якої присвячений мені й моїй родині.
Богдан Жеплинський “КОБЗАРСЬКИМИ СТЕЖИНАМИ”” (Львів, 2002 р.) — книга нарисів про кобзарів і в т. ч. — про мій внесок в кобзарювання.
Кобзарський Пан-Отець Олексій Нирко “КОБЗАРСТВО КРИМУ та КУБАНІ” (Київ, 2008 р.) і згадки про мене.
Нарис моєї внучки Кіндрачук Олі, учениці 6-класниці про свого діда-кобзаря О. Кіндрачука у книзі біографічних нарисів “ИЗВЕСТНЫЕ ЛЮДИ ЯЛТЫ” (Ялта, 2013 р.)
Згадки про мене в книзі професора-історика Віктора Ідзьо “УКРАЇНСЬКА ЯЛТА. УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ” (Івано-Франківськ, 2015 р.)
Згадки про мене у двох збірниках “МИ – ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО” за 2018 і 2019 роки.
* * *
Написане про мене й мою родину |
В енциклопедичних виданнях.
Стаття про О. Кіндрачука в біографічному довіднику “Мистецтво України” (Київ, вид. “Енциклопедія України, 1997)
Довідка про О. Кіндрачука і в енциклопедичному довіднику “Тарас Шевченко і Крим” (Сімферополь, “Таврія”, 2001)
Богдан Михайлович Жеплинський, енциклопедичний довідник “Українські кобзарі, бандуристи, лірники” (Львів, Галицька видавнича спілка, 2011) зі статтею про О. Кіндрачука
“Українська фольклористична енциклопедія” том 1-й, (Київ, НАНУ, 2018) і дві статті в ній: перша — “Бандурист” з моїм ілюстративним фото, і друга — повнітю присвячена мені.
“Українська музична енциклопедія”, том 2-й, (Київ, НАНУ, 2008) зі статтею про О. Кіндрачука.
В електронних версіях енциклопедій.
Beta-версія ІЕД НАН України Енциклопедія НТШ Всесвіт і Земля Людина Суспільство Наука Культура
Головна / Культура / К
КІНДРАЧУ́К Остап Юрійович (13. 11. 1937, с. Котиківка Городенк. р-ну, нині Івано-Фр. обл.) – бандурист. Чл. Нац. спілки кобзарів України. Навч. гри на бандурі у О. Нирка. Виступає від 1964. До 1985 – соліст Крим. нар. капели бандуристів ім. С. Руданського. Учасник міжнар. фестивалів у Польщі, Німеччині, Чехії. У репертуарі – думи («Про козака Голоту», «Про козака-бандуриста», «Буря на Чорному морі»), істор. («Про Байду», «Про Морозенка», «Про Кривоноса»), козац., чумац., стрілецькі, кримськотатар., духовні та сучасні пісні, зокрема «Сагайдачний», «Гей, не дивуйтесь добрії люди», «Про Кубань», «Ой ходив чумак», «Їхав козак за Дунай», «Ой на горі білий камінь». Досліджує історію кобзарства у Криму. Про К. знято телефільм «Шляхами кобзарськими» (1988; «Укртелефільм»). Випустив аудіоальбом «Остап Кіндрачук. Козак-бандурист» (2010). Літ.: Жеплинський Б. Кобзарськими стежками. Л., 2002.
Б. М. Жеплинський Стаття оновлена: 2013
Стаття про мене в “Енциклопедії сучасної України” (Львів, НАНУ-НТШ, 2013)
Написане про мене й мою родину |
Мої безіменні фото-зображення в якості ілюстрацій.
В Україні
Газета “ЛЬВІВСЬКА РЕКЛАМА” за 17.06.1999 р.
о
Альбом “Україна: її не можна не любитити (Київ, 2007)
Пасхальна брошура УПЦ МП (Київ, 03.03.2008 р.)
о
Ілюстрація обкладинки історико-краєзнавчих нарисів Григорія Гуртового “Волинь – край козацький”, (Луцьк, 2009 р.)
о
Зверху – ілюстративне фото на обкладинці “КОЗАКОЛОГІЇ” (Київ, 2016 р.). Нижче – путівник по Львову (Львів, 2002 р.)
Фоторепортаж про прем’єру російського фільму “Тарас Бульба” в журналі “ОТДОХНИ” (Київ, 14.04.2009 р.). Цій прем’єрі мою бандуру слухали Богдан і Остап Ступки, Лесь Сердюк, Ольга Сумська та інші кіно-зірки.
о
Ілюстративне фото в музичному журналі (Київ, грудень 2014 р.)
Малюнок з моїм зображенням у шкільному посібнику.
Ілюстрація в англомовному київському тижневику (28.01.2011 р.)
о
Ілюстрація в дитячій книжці “ЗРОСТАЄМО УКРАЇНЦЯМИ” (Харків, 2017 р.)
о
Ілюстрація в альбомі Сергія Пущенка “Портрети добровольців на війні” (Київ, 2018 р.)
Газета “ДЕНЬ” за 29.01.2015 р.
За кордоном.
о
Німецький путівник “КРИМ”, де моє фото – серед інших мешканців Криму (Берлін, 1995)
о
Японський путівник країнами колишнього Радянського Союзу на 1997-98 р.р., де моє фото – на сторінці, присв’яченій Ялті і підписом по японськи: “Людина, яка грає на бандурі”.
Російськомовний путівник “ҐДАНСЬК – МІСТО МОЄЇ МРІЇ” (Ґданськ, 1997 р.), де я сфотографований на вулиці в Сопоті як “Украинскиий “дід””
Польський путівник по Львову (Варшава, 2001 р.), де моє фото підписане: “Бандурист, знаний з вулиць Кракова і Львова”.
Німецький путівник “МАЗУРИ” (Вельтбільд, 2005 р., де я сфотографований на вулиці м. Ґданська.
Тадеуш Філяр “БІЛЯ ПІДНІЖЖЯ ВАВЕЛЬСЬКОГО ЗАМКУ – українська діаспора в Кракові у 1918-1939 роках” (Краків, 2004 р.) з моєю світлиною на обкладинці.
Угорський путівник по Кракову. (Будапешт, 2008 р.) з моїм фото і підписом по угорськи: “Краківська вулиця”.
Польський релігійний журнал “ЄДНІСТЬ” за травень-червень 2006 р. (Краків) з моєю світлиною
Німецький путівник по Кракову. (2007 р.), де я зображений, як вуличний музикант у Польщі.
Англомовний журнал “ЕКОНОМІСТ” (14.11.2008 р.) з моєю світлиною.
Нідерландське туристичне видання країнами Азії і Східної Європи, де моє фото – на сторінці, присвяченій Україні (2009 р.)
Японсько-український календар 2011 р., де моє фото символізує День українського козацтва.
Українсько-іракський календар 2013 р. з моїм зображенням.
Я на обкладинці книги: Никита Аверин. “Крым-2. Остров Головорезов”. Жанр — постапокаліптична фантастика. Москва. 2014 р.
о
Польський путівник по Україні і Криму (2001 р.) з моєю світлиною на обкладинці.
Ілюстрація з моїм зображенням в польському журналі “ХВИЛИНА ДЛЯ ТЕБЕ” (Краків, 06.05.2004 р.)
* * *
Страница 2 из 6«12345...»Остання »
