2011-2012 роки.

 

 

2011 рік. Київ. Підземний перехід Майдану Незалежності.

2 відео мого ФБ-друга Олександра Зайченка.

 

 

Відео РаббіНахман

 

2012 рік. Київ.

 

 

 

Ялта.

 

 

Лівадія.

 

Спочатку на мою електронну пошту прийшов такий лист:

30 липня 2012, 11:29

Доброго дня,              Шановний Остап Юрійович,

мене звуть Світлана, я зі Львова. Справа в тім що до нашої країни приїхав всесвітньо відомий французький режисер Вінсент Мун, який знімає лише і виключно музикантів. Вінсент знімає короткометражні фільми, намагаючись передати духовність і національний колорит. Він зацікавився українською культурою та хоче зняти декілька фільмів тут. Він дуже шукає зустрічі з Вами, і я зголосилась допомогти йому у цьому. Дуже сподіваюсь на Вашу відповідь. Якщо це можливо, залишіть Ваші контакти, для швидкого зв’язку.               Дякую.З повагою,Світлана.

Оскільки я був не проти, то вже за пару днів біля Лівадійського палацу-музею, де я кобзарював, з’явився пан Вінсент з кінокамерою через плече і милою асистенткою й перекладачкою Анною Олехнович.

 

Не довго думаючи, він перевів мене в зручніше для нього місце і приступив до діла. Після того, як він зафільмував дві мої пісні, ми втрьох переїхали на Набережну Ялти, де фільм був завершений, а на початку наступного року з’явився в інтернеті.

 

Після від’їзду іменитого режисера, мене, як завжди, продовжили фіьмувати без-іменні перехожі…

 

У вересні — дні народження моїх внуків Сашка і Данка, і тоді моя бандура звучить лише для них і їхніх друзів.

 

 

Мої внуки Сашко і Дан — скалолази.