4. Козацько-молдавська гілка нашого роду.

Козацько-гайдуцькі ґени моїх внуків Сашка і Данька Цотіних

Історія взаємин українських козаків з молдаванами має неймовірну кількість яскравих епізодів. В 1563 році відбулась невдала спроба засновника 1-ї Запорізької Січі князя Дмитра Вишневецького (Байди) зайняти господарський трон Молдови. 1574 рік — в запеклій війні господаря Івана Воде Лютого проти султанських військ, ударною силою молдавського війська були1200 козаків гетьмана Івана Свирговського і 600 козаків флотилії кошового отамана Хоми Покотила. В 1633-1647 роках митрополитом Київським, Галицьким і всея Русі був син господаря Молдови Петро Могила. В 1652 році невісткою гетьмана Богдана Хмельницького стала донька господаря Молдови Василя Лупула — Розанда Лупул. В 1681-1683 роках гетьманом Правобережної України був господар Молдови Георге Дука. У квітні 1710 р. в молдавському місті Бендери Військо Запорізьке прийняло першу українську і першу у світі Конституцію Пилипа Орлика. Продовжувати можна безконечно, а тому зупинимось на епізоді, що має опосередкований стосунок до народження моїх внуків Сашка і Данька. Після зруйнування Запорізької Січі, частина запорожців заснувала Січ за Дунаєм, а про іншу частину співається в одній з пісень — “Пішло славне Запорожжя понад лиманами, широкими, глибокими, понад Дунаями, в степи-поля Мультявськії, на них виногради…” “Мультявськії”, значить — Молдавські. Коли ж над позбавленим козацького захисту Півднем України, нависла турецька загроза, цариця Катерина ІІ схаменулась і аж двома маніфестами, в 1779 і 1780 роках, попросила запорожців повернутись на службу, в козацькому війську, яке отримало нову назву — Чорноморське — і взяти участь в черговій російсько-турецькій війні. За подвиги у війні, Чорноморське козацтво у 1790 році спочатку нагородили землями між Дністром і Бугом, а потім переселили на Кубань. І знову частина незгодних козаків розбрелась — хто в Задунайську СІч, а хто — в молдавські слободи. Одне із таких козацьких поселень — Іванче — було засноване неподалік від оспіваного в гайдуцьких піснях міста Орхея, як країни свободи, і козацькі потомки в цьому селі дотепер зберегли пам’ять про своє походження. Наприкінці минулого століття моя донька Олеся вчилась у Львівському національному університеті, мешкала в студентському гуртожитку і там, серед студентів, через певний час знайшла свою козацьку половинку — Гліба Володимировича Цотіна. Мамою Гліба виявилась молдаванка Наталя Григорівна з молдавського міста Орхея, а батьком — Володимир Цотін, уродженець того самого, згаданого уже козацького села Іванче, що неподалік.

і і

Так моя донька разом із своїм чоловіком опинилась в його рідному місті Орхею, на гербі якого написано латиною: “LIBERTAS ET PERENNITAS” — “СВОБОДА НА ЗАВЖДИ”. При в’їзді в Орхей височить пам’ятник господарю Молдови Васіле Лупу (Василю Лупулу), а поряд — церква Святого Дмитрія, збудована його старанням і коштами задовго до того, як він став сватом Богдана Хмельницького. Саме в цій церкві за наполяганням Олесиної мами (моєї дружини) Тамари були охрещені наші внуки Сашко і Даня.

і і і

Свої дошкільні роки брати проводили зі своїми батьками, з бабусею Наталією й прабабкою Олею спочатку в Орхею, потім в столиці Молдови Кишиневі, часто навідувались в гості до бабусі Тамари й діда Остапа в Ялту. Зрештою, в Ялті, за наполяганням своєї мами Олесі, Сашко і Даня почали ходити до тієї самої школи, в якій вона навчалась сама з братом Назаром.

і і

Будучи школярами у своїх ялтинських діда й бабусі, брати росли одночасно хоробрими лицарями й козаками, а інколи навіть… ковбоями, скололазами, парапланеристами..

і і

і і і

і і і і

Проявлення лицарсько-гайдуцьких ґен у Сашка і Данька

Ще задовго до закінчення школи, у братів, крім козацьких, озвались і гени вільних молдавських витязів-гайдуків з їхнім девізом вічної свободи – “LIBERTAS ET PERENNITAS”, і вони переїхали до батька й бабусі Наталії в Кишинів. Туди їх привабила можливість зайнятись фехтуванням разом з батьком Глібом у товаристві “Спортивний меч”, приймати участь в лицарських турнірах, а заодно й навчатись в українській гімназії у столиці Молдови. Крім того, судячи зі світлини нижче, в Кишиневі Сашко намагався активувати козацькі ґени молдавських українців — своїх нових друзів-однокласників по гімназії.

і і

Обзавелись обидва брати не лише власними мечами, але й справжніми металевими лицарськими обладунками та предметами середньовічного одягу, досягли високого фехтувального рівня двобою і групового бою на мечах. Досі Сашко і Дан інколи навідувались в Судак на щорічний лицарський фестиваль “Генуезький шолом” в Судаку, в Криму, де вперше “заразились” цим видом спорту, а тепер перед ними відкрилась дорога на спортивні лицарські турніри Європи. А тут якраз дуже до речі команда молдавського “Спортивного меча” отримала запрошення на лицарський турнір до столиці Чехії Праги на травень 2016 року. Затримати братів могла лише фінансова складова поїздки. Тому Сашко у вільний від навчання час переключався на випадкові роботи і за місяць до поїздки зумів заробити аж… 50 баксів. А треба – 150 доларів США на кожного лицаря. І згадав я Злату Прагу, в якій колись кобзарював і не міг налюбуватись її казковою чарівністю. А ще дуже шкодував тоді, що не можу поділитись тією красою зі своєю ріднею, бо не мав свого фотоапарата. То ж во ім’я козацько-лицарського бойового братерства прийшлось потрусити гаманці мені і Глібу, тим більш, що він разом з синами був включений в команду лицарів Кишинева. Для хлопців ця поїздка стала феєричною пригодою життя, з яскравими враженнями і “трофеями” у вигляді кількох сотень світлин, якими вони збагатили й мене.

і і

і і і

і і і і

Невдовзі піля цього, шляхи братів розійшлися. Сашко залишився з батьком і бабусею в Кишиневі, а після гімназії за їхньою порадою поступив учитись до місцевого ВУЗу, вибравши комерційний профіль навчання. А Данько, для якого мрією життя стали… фізико-математичні науки, скористався тим, що я всі холодні місяці року проводив у Києві і добре освоїв там побутові умови життя, тож він перебрався до мене в столицю України, закінчив там школу з математичним ухилом і поступив у столичний ВУЗ, налаштувавшись на технічний напрямок навчання.

і і

Таким чином увесь нажитий братами козацько-лицарсько-гайдуцький багаж незмірно розширив їхні життєві горизонти. зміцнив наполегливість у досягненні мети і, без сумніву, знадобився їм у козацькому поході за достойне місце під сонцем…

іі

Уверху зліва – Сашко і Аня (Кишинів, листопад 2021 р.). Уверху справа – Сашко-“амфібій” (Кишинівське “море”-водосховище, жовтень 2022 р.). Внизу зліва – Даня і Настя (Київ, січень 2022 р.). Внизу справа – Аня і Сашко (Кишинів, поч. 2023 р.)