Мої дописи про морське життя-буття.

Завдяки цим документам (“диплом” УМЛ і посвідчення громадського кореспондента) стали можливими мої “проби журналістського пера” на сторінках радянської преси. В Криму тоді єдиною мовою преси була російська, за одним лише винятком мізерного тиражу “Крымской правды”, продубльованого українською мовою. Тоді ж, в 70-80-ті роки ХХ ст., в Радянському Союзі єдиною державною ідеологією була марксистсько-ленінська, якої неухильно повинні були дотримуватись всі, без винятку “радянські люди”, і в першу чергу журналісти. Але набуті мною тоді, в умовах цензурних утисків, журналістські навички стали в пригоді пізніше, коли в Криму почалось відродження українського національного життя, заодно і україномовної преси.

Із змісту замітки “Всі роботи гарні” й підпису під нею видно, що я, в якості змінного капітана вже перейшов працювати з “Комети-3” на “Комету-14”. Так же й по інших моїх дописах можна судити про зміни в моїй морській кар’єрі.

Замітка “Торкаючись хвилі крилом” (зліва) надрукована 01.12.1977 р. в газеті “Моряк” (Одеса), коли я працював все ще змінним капітаном “Комети-14”, а замітка “Крила над морем” (справа), що була опублікована в газ. “Советский Крым” за 17.06.1988 р. засвідчує, що я вже перейшов працювати на “Комету-32”. Нижче показана замітка з газ. “Советский Крым” “Екзаменує море”, де я вже фігурую, як змінний капітан “Комети-43”, яка стала моїм багаторічним “морським домом”, а її екіпаж — моєю “морською сім’єю”…

Ця світлина засвідчує, що я заохочував ялтинських школярів до оволодіння морськими професіями не лише через пресу, але проводив з ними й практичні заняття.

іо

Редакція газети “Моряк” прагнула висвітлити всі аспекти діяльності моряків Причорномор’я. Я був єдиним кореспондентом цієї газети в Ялтинському портофлоті і часто отримував доручення редакції (фотокопія зліва) подати будь-який матеріал на якусь, ще не висвітлену тему — наприклад про водну міліцію (фотокопія в центрі — замітка “Люди обов’язку” в газ. “Моряк” за 30.10.1981 р.), або про спортивне життя (фотокопія справа — замітка “Чорноморець” і другі” — там же за 17.04.1981 р.), або ще — про жінок, причетних до “флотських” професій і берегової обслуги (фотокопія нижче — замітка “Про тих, хто поряд” — там же за 26.02.1982 р.).

В умовах жорсткої цензури й ідеологічного пресингу я час від часу намагався у своїх дописах “розбавити” замовну виробничо-господарську тематику замовчуваними епізодами з українських сторінок історії Криму і Причорномор’я. Приклад такої спроби — більш об’ємний нарис — “Море і… бандура”, опублікований в газеті “Моряк” 13.10.1983 р., і розміщений в наступному розділі ціієї категорії з такою ж назвою — Бандура і… море. В цьому нарисі, попри згадані вище цензурні обмеження, я дав волю своїм, раніше стримуваним козацьким ґенам, поєднавши тему моря з козацькими й загальноукраїнськими мотивами. Про інші мої статті на патріотичні сюжети з “морським” колоритом, мова йде в розділі “Проби журналістського пера”, в категорії “Мій “медіа-слід” на землі” на цьому ж таки сайті.

Все, що написано вище, відбувалось зі мною і моїми колегами-моряками й морячками в Ялтинському порту, переповненому кораблями великими й маленькими, місцевими й прибулими з різних морів-океанів в часи моєї молодості так, як це показано на кольоровій світлині з рекламного буклета. Якщо не брати до уваги великих пасажирських лайнерів, то зліва на світлині, коло морвокзалу видно декілька “Комет”, на яких я працював у різний час. На ближньому плані, між двома лайнерами — чорний з жовтою рубкою буксир-кантівник “Кримчанин”, яким я у свій час заводив з моря у Ялтинський порт і виводив із порту згадані лайнери-велетні. Впритул до “Кримчанина”, до його лівого борту ошвартований маленький буксир з білою рубкою “Смєлий”, на якому я працював раніше. Справа, трохи дальше, — видно кормову частину пришвартованого до молу чорного сухогруза з білою рубкою “Пьотр Лідов”, на якому я недовгий час доставляв із Донузлава в Ялту будівельні матеріали. Інші судна Ялтинського портофлоту, а їх було біля сотні, не потрапили в кадр фотографа, бо здійснювали свої рейси, і на них працювали кілька сотень моряків, загальне число яких разом з береговими службами складало понад 9 сотень.