Написане про мене й мою родину |
Згадки в газетах про мене й мою родину.
В Криму.
Найперша згадка про мене на кримській землі в газеті-багатотиражці “Ялтинский портовик” за 21.03.1964 р.
Газета “Культура і життя” в Києві за 02.04.1966 р. в маленькій замітці вперше повідомила про новостворену капелу бандуристів у Ялті, згадавши і мою участь у ній. Ялтинська “Курортная газета” за 31.01.1967 р. подала більше відомостей про ялтинську капелу і її засновника Олексія Федоровича Нирка, зафіксувавши разом зі світлиною і мою причетність.
“Курортная газета” за 09.08.1970 р. серед іншого згадала про мою і мого сина Назара участь в Ялттинській капелі бандуристів.
“Советский Крым” за 24.04.1987 р. помістив нарис журналіста Г. Русакова про мене й мою доньку Олесю.
На запрошення завідуючої ялтинською бібліотекою № 17 Ганни Клепайло на Шевченківському вечорі виступило наше сімейне тріо — я з сином Назаром і донькою Олесею. Про це коротко – “Кримська правда” за 03.03.1989 р.
Повідомлення газети “Евпаторийская здравница” за 22.09.1989 р. про мій концерт у міському парку.
«Крымскиє известия» за 31.03.2022 р. – вступне слово зі світлинами Л. Шершньової до Остапової статті «Право на слово»
.
31.12.1992 р. кримські українці нарешті дочекались виходу в світ ПЕРШОЇ у Криму української газети “Кримська світлиця”, і в пешому ж номері поет і член редколегії Данило Кононенко помістив замітку про ялтинського бандуриста О. Кіндрачука.
Замітка Л. Тереньтьєва в газеті “Советский Крым” за 24.08.1990 р. про участь кримчан і про мою участь у святкуванні 500-річчя Запорізького козацтва.
і
07.08.1993 р. кримський поет Федір Степанов у “Кримській світлиці” повідомив про установчу конференцію ТУМ-у в Сімферополі і про 1-й Конгрес Українців ПБК та про мої виступи з бандурою.
Відзначення мого 60-річчя у “Кримській Світлиці” за 23.01.1998 р — привітання від поетів Світлани Кочерги і Анатолія Грицая.
Замітка в “Кримській світлиці” за 21.05.1999 р. про 8-й Всекримський фестиваль кобзарського мистецтва, про мою участь у ньому та інше.
Замітка С. Лащенка в газеті “Голос Крима” за 27.08.1996 р. про мою прихильність до кримських татар.
Газета “Кримська світлиця” за 29.08.1997 р. про виставку художника П. Ю. Мальцева і участь О. Кіндрачука.
Газ. “Кримська світлиця” за 08.02.2002 р. згадує художника П. Мальцева і його картину “Бандурист Остап Кіндрачук”
“Кримська світлиця” за 06.01.2000 р. з моїм інтерв’ю Назарію Ваню про моє кобзарювання і дружбу з кримськими татарами.
Газета “Дзвін Севастополя” за березень 2001 р. про екскурсію в Ялту севастопольських просвітян та про їх зустріч з ялтинським бандуристом.
Стаття журналіста Сергія Лащенка “І один в полі воїн” про життєвий і творчий шлях О. Кіндрачука в газеті “Кримська світлиця” за 15.01.2008 р.
Газета “Ялта” за вересень 2023 р. про проблеми благоустрою ялтинської Набережної і про моє кобзарювання на ній.
В Україні.
Газ. “Моряк” (Одеса) за 01.01.1982 р про О. Кіндрачука — зм. капітана СПК “Комета-43” і бандуриста.
Стаття в англомовній газеті “News from Ukraine” (№17 за квітень 1987 р.) про Олексія Нирка, його капели бандуристів зі згадкою про мою участь в одній з них.
Газета “Моряк” (Одеса) за 09.01.1986 р. про море, про мою бандуру й репертуар, і про родинний ансамбль…
Вступне слово редакції “Колгоспник Придністров’я” (м. Городенка) за 17.10. 1987 р. до мєї статті “Забута сторінка історії”.
). Одеська газета “Чорноморська комуна” за 14.02.1990 р. про моє кобзарювання взагалі, і про одеське зокрема, в статті журналіста Романа Кракалія «Неначе цвяшок, в серце вбитий».
Стаття журналіста Леоніда Тереньтьєва «Мрія про мелодію» про життєвий і твочий шлях бандуриста О. Кіндрачука в газеті «Культура і життя» (Київ) за 29.11.1990 р.
Тернопільська молодіжна газета «Ровесник» за 17.07.1998 р. про мої виступи в Тернополі.
Сергій Лащенко в газеті “Голос Крыма” за 28.01.2000 р. про майбутні пам’ятники в Криму зі згадкою про О. Кіндрачука.
Мої кобзарські мандри Польщею описав журналіт Сергій Лащенко в статті «Із бандурою «од можа до можа»» у «Львівській газеті» за 04.11.2005 р.
Газета “Переяславська рада” про лекцію-концерт О.Кіндрачука в Музеї кобзарства (м. Переяслав).
Про мій подарунок бронзового запорожця Державному історико-культурному заповднику о. Хортиця повідомила газета м.Запоріжжя — “Запорізька правда” (11.12.1990 р.)
Газета “Шлях перемоги” за 11.02.1995 р. про створення осередку Таврійсько-Запорізького козацтва в Ялті і мою участь в ньому.
Газета “Край” (м. Городенка) за01.04.2000 р. про життєвий і творчий шлях О.Кіндрачука і його родину.
Газета “Край” (м. Городенка) за 05.04.2000 р. з “інтерв’ю”, яке я надав моєму синові Назару про українське відродження
9 липня 2005 року я кобзарював у польському місті Сопоті, де біля портового причалу була ошвартована козацька чайка «Пресвята Покрова». Там відбулася моя зустріч з козаками – учасниками морського переходу Балтикою. Я грав їм на бандурі. І все це, включно з фотографією, згадав Анатолій Зборовський у статті «Козаки на Балтійському морі» в «Українській газеті» за 27.10.2005 р
ЛЕО ПОЛІС, додаток до газети “Високий Замок” за 30.11.2006 р. про мій життєвий і творчий шлях.
Андрій Мацьків і газета «НН» за грудень 2016 р. відзначили моє 79-річчя
Рекламна об’ява в газеті «Край» (м. Городенка) за 07.11.2019 р.
Написане про мене й мою родину |
Публікації в газетних копіях PDF.
Для наочності показана дефективна копія статті Сергія Лащенка “І один в полі воїн” з газети “Кримська світлиця” за 25.01.2008 р., а нижче для зручності читанння подано текст в електронній версії.
Стаття Сергія Лащенка про лікаря-поета в газеті “Кримська світлиця” (Сімферополь) за 09.08.2013 р. В статті описані “пригоди” пісні з мого репертуару, слова якої створив лікар Петро Мельничук.
Стаття Сергія Лащенка “Київська Січ — територія свободи і гідності” в газеті “Кримська світлиця” за 17.01.2014 р. дорога мені, як пам’ять про незабутню атмосферу Революції Гідності, в якій автор серед моря учасників помітив ще дві “краплини” цього моря — мене й мого друга Андрія Мацьківа, присвятивши нам невеликий абзац тексту зі світлиною.
Газета “Сьогодні” (україномовна версія проросійської газети “Сегодня”) за 10.04.2014 р. Автор Євген Чепелянський, українець-патріот, який намагався “українізувати” позицію редакції газети, але судячи з коментарів читачів, він даремно для них “метав бісер”…. На жаль (для порівняння) редактор видалив занадто українофобські коментарі…
Дві сторінки “Кримської світлиці” за 27.03.2015 р., на яких розміщене інтерв’ю Інни Аксьонової, взяте нею в мене раніше для “Крим.Реалії”.
“Кримсська світлиця” (Сімфероподь) за 31.07.2015 р.
Своєрідний подарунок до дня мого народження у форматі газетної замітки зі світлиною зробив Андрій Мацьків на першій сторінці щомісячника “Незборима нація” за грудень 2016 р.
“КРИМ,РЕАЛІЇ” за 14.11.2017 р.
Газета “Кримська світлиця” (Київ) за 17.11.2017 р.
“Кримська світлиця” (Сімферополь) за 18.02.2018 р. (фрагмент публікації).
Фрагмент 1-ї сторінки газети “КРАЙ” ( Городенка) за 07.11.2019 р.
Написане про мене й мою родину |
В газетах за кордоном.
Газета українців Польщі “НАШЕ СЛОВО” (Варшава) за 26.06.1988 р. із заміткою Я. Гомзи про кобзарів, учасників телевізійного фільму “Шляхи кобзарські”, а зокрема і про моє кобзарювання.
Стаття “З бандурою за хлібом” в газеті “НОВОСЦІ” (Польща, м. Торунь) за 10.06 2000 р.
о
Стаття “Ґрошик до капелюха” в газеті “ҐАЗЕТА ВРОЦЛАВСКА” (Польща, Вроцлав) за 17.07.2000 р.– про фестиваль вуличних артистів «Busker Bus» («Баскер Бас») у Вроцлаві і про мою участь в ньому.
Інтерв’ю “Козацьке коріння” в газеті “Дзєннік балтицкі” (Ґданськ) за 16.08.2000 р. — про моє кобзарювання в Ґданську.
Замітка “Льотчик, моряк і… бандурист” в газеті “Ґазета краковскка” (Краків) за 21.10.2000 р.
Стаття “Митці на відкритому повітрі приваблюють око” у “ҐАЗЕТІ ВРОЦЛАВСКІЙ” (Польща, Вроцлав) за 05.06.2002 р..– про черговий (щорічний) фестиваль «Баскер Бас-2002» і про мою участь в ньому
Стаття “Душа, широка як степ” (фрагмент) в газеті “ДЗЄННІК ПОЛЬСКІ”. (Польща, Краків) за 12.10.2002 р. — про моє кобзарювання.
Стаття “Козацька душа” в газеті “ҐЛОС ВИБЖЕЖА” (Польща, Ґданськ) за 19.07.2004 р.
о
Зліва – замітка “Козак з набережної” в газеті “ДЗЄННІК БАЛТИЦКІ” (Польща, Ґданськ) за 12.07.2004 р. Справа – замітка “Останній такий дід” в газеті “ЕХО М’ЯСТА” (Польща, Краків) за 23.06.2005 р.
Фрагмент газети з заголовком, моїм фото і об’явою про фестиваль – “ҐАЗЕТА ЛЮБУСКА” (Польща, м. Зєльона Ґура) за 06.07.2005 р.
Фотоінформація “Ходулі на вулиці” про фестиваль “Баскер БАС” в м. Зельона Ґура — “ҐАЗЕТА ВИБОРЧА” (Зельоноґурська версія, Польща) за 06.07.2005 р.
о
У квітні 2005 року я кобзарював у столиці Молдови Кишиневі, де тоді проживала моя донька зі своєю родиною. Одного разу з гурту моїх слухачів виступило юне дівча і представилось… кореспонденткою газети “Комсомольская правда в Молдове”. Дівчинка напросилась на інтерв’ю, задавала мені питання і занотовувала відповіді огризком олівця в зошиті на коліні. 16 квітня я прочитав це “інтерв’ю” і жахнувся — суцільна фантастика з вкрапленнями моїх висловів. З моїх слів про тимчасовий приїзд до Кишинева і репертуар зі 150 українських пісень, з яких 5 (П’ЯТЬ) — на мовах інших народів, вона скомпонувала фразу “Музыкант из Кишинева поёт на 150 языках мира”, яку редакція винесла в заголовок. В тексті — ще жахливіші відомості про те, як я на “Кометі” пройшов всі моря і океани, але полюбив порт… Новосибірськ, який, між іншим, знаходиться за тисячі кілометрів від найближчого моря!.. І таких “перлів” там більшість. Від цього “інтерв’ю” я схопився за серце і від сорому добирався до доньки безлюдними перевулками, щоб не бачити глузливих посмішок у перехожих…
* * *
Вище – розворот 46-47 сторінок німецької газети “BILD am SONNTAG” за 06.09.2009 р. з фотомонтажем 50 вуличних артистів німецьких міст із заголовком “Це ваша гідність (ваше лице), Німеччино”. Нижче – вирізка з фотомонтажу з моїм зображенням і короткою анотацією.
Написане про мене й мою родину |
В Україні.
Студентський щомісячник “ХІД” (Львів, ЛДУ) за жовтень 2006 р. і моє інтерв’ю для нього.
Журнал ” CITY LIFE” (життя міста) (Львів) за червень 2007 р. про моє кобзарювання і про життєвий шлях.
о
Альманах “ЯЛТИНСЬКА СВІТЛИЦЯ” (Ялта) №1 за 22.07.2011 зі згадкою про О. Кіндрачукка. Зусиллями голови Ялтинської “Просвіти” Володимира Олійника вийшли друком всього 2 номери.
Журнал “Дім і сім’я” (Київ) за грудень 2014 р. і розлоге інтерв’ю, взяте у мене кореспондентом Дмитром Мічудою.
За кордоном.
Журнал “Советские профсоюзы” №1 за сычень 1991 р. (Москва).
Квартальник “Бандура” — видання Школи Кобзарського Мистецтва в Нью-Йорку (США) за січень-квітень 1996 року і стаття Миколи Чорного-Досінчука про бандуриста О. Кіндрачука.
Польська версія журналу “ЕЛЛЕ” за жовтень 1999 р. з фото-репортажем “Вуличне грання”, одна з новел – “Козацький баскер”, присвячена мені.
Журнал польських авіа-ліній ЛЬОТ – “КАЛЕЙДОСКОП” за вересень 2003 р. з фото-репортажем про вуличних музикантів у Польщі і в т. ч. з новелою “Козацька душа” – про мене.
* * *
Написане про мене й мою родину |
В книжках.
і
Повість-есе кбзаря і письменника Миколи Литвина “СТРУНИ ЗОЛОТІЇ” (Київ,1994). “Заграйте на кобзі,морський капітане” – це один з нарисів есе.
Михайло Грушевський “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ” том VI – перевидання 1995 р. на “спільно-кошт” жертводавців, серед яких є і моє прізвище.
Нарис Світлани Кочерги “ІФІГЕНІЯ в ТАВРИДІ” (Сімферополь, 1998 р.) зі згадкою про ентузіастів увічнення пам’яті про Лесю Українку в Ялті.
Бандурист і історик-кобзарознавець Богдан Жеплинський “КОРОТКА ІСТОРІЯ КОБЗАРСТВА в УКРАЇНІ” (Львів, 2000 р.) і стаття в ній — про О. Кіндрачука.
Дві книжки Науково-дослідного центру періодики НАНУ у Львові за 2003 рік зі статтями про Кіндрачука-журналіста.
Книжка “УКРАЇНСТВО: СВІТОВІ ОБШИРИ” (Київ, 2006 р.), в якій автор Іван Посемко використав уривки з мого нарису “ЄШИЛЬ АДА”
Кобзарознавчий збірник “В РОКОТАННІ_РИДАННІ БАНДУР” (Київ, 2006 р.) журналіста Миколи Шудрі і кобзаря Василя Нечепи з прикінцевим списком кобзарів, серед яких — і моє ім’я.
Іван Романюк, Мирослав Кіндрачук, Іван Миронюк “КОТИКІВКА від ТРИПІЛЛЯ до НАШИХ ДНІВ” (Івано-Франківськ, 2014 р.) — історія мого рідного села, один із розділів якої присвячений мені й моїй родині.
Богдан Жеплинський “КОБЗАРСЬКИМИ СТЕЖИНАМИ”” (Львів, 2002 р.) — книга нарисів про кобзарів і в т. ч. — про мій внесок в кобзарювання.
Кобзарський Пан-Отець Олексій Нирко “КОБЗАРСТВО КРИМУ та КУБАНІ” (Київ, 2008 р.) і згадки про мене.
Нарис моєї внучки Кіндрачук Олі, учениці 6-класниці про свого діда-кобзаря О. Кіндрачука у книзі біографічних нарисів “ИЗВЕСТНЫЕ ЛЮДИ ЯЛТЫ” (Ялта, 2013 р.)
Згадки про мене в книзі професора-історика Віктора Ідзьо “УКРАЇНСЬКА ЯЛТА. УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ” (Івано-Франківськ, 2015 р.)
Згадки про мене у двох збірниках “МИ – ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО” за 2018 і 2019 роки.
* * *
Написане про мене й мою родину |
В енциклопедичних виданнях.
Стаття про О. Кіндрачука в біографічному довіднику “Мистецтво України” (Київ, вид. “Енциклопедія України, 1997)
Довідка про О. Кіндрачука і в енциклопедичному довіднику “Тарас Шевченко і Крим” (Сімферополь, “Таврія”, 2001)
Богдан Михайлович Жеплинський, енциклопедичний довідник “Українські кобзарі, бандуристи, лірники” (Львів, Галицька видавнича спілка, 2011) зі статтею про О. Кіндрачука
“Українська фольклористична енциклопедія” том 1-й, (Київ, НАНУ, 2018) і дві статті в ній: перша — “Бандурист” з моїм ілюстративним фото, і друга — повнітю присвячена мені.
“Українська музична енциклопедія”, том 2-й, (Київ, НАНУ, 2008) зі статтею про О. Кіндрачука.
В електронних версіях енциклопедій.
Beta-версія ІЕД НАН України Енциклопедія НТШ Всесвіт і Земля Людина Суспільство Наука Культура
Головна / Культура / К
КІНДРАЧУ́К Остап Юрійович (13. 11. 1937, с. Котиківка Городенк. р-ну, нині Івано-Фр. обл.) – бандурист. Чл. Нац. спілки кобзарів України. Навч. гри на бандурі у О. Нирка. Виступає від 1964. До 1985 – соліст Крим. нар. капели бандуристів ім. С. Руданського. Учасник міжнар. фестивалів у Польщі, Німеччині, Чехії. У репертуарі – думи («Про козака Голоту», «Про козака-бандуриста», «Буря на Чорному морі»), істор. («Про Байду», «Про Морозенка», «Про Кривоноса»), козац., чумац., стрілецькі, кримськотатар., духовні та сучасні пісні, зокрема «Сагайдачний», «Гей, не дивуйтесь добрії люди», «Про Кубань», «Ой ходив чумак», «Їхав козак за Дунай», «Ой на горі білий камінь». Досліджує історію кобзарства у Криму. Про К. знято телефільм «Шляхами кобзарськими» (1988; «Укртелефільм»). Випустив аудіоальбом «Остап Кіндрачук. Козак-бандурист» (2010). Літ.: Жеплинський Б. Кобзарськими стежками. Л., 2002.
Б. М. Жеплинський Стаття оновлена: 2013
Стаття про мене в “Енциклопедії сучасної України” (Львів, НАНУ-НТШ, 2013)
