Фрагмент з фільму «Шляхи кобзарські».1988 р.

Початок шляху від морської стихії до… кобзарської

Фрагмент з фільму “Шляхи кобзарські”. 1988 рік

Текст пісні «Смерть козака бандуриста»

(українська народна дума)

Гей, на татарських полях
Та на козацьких шляхах
Не вовки-сіроманці
Квилять, проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Та попід небесами літають, –

Сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
У кобзу грає-виграває,
Жалібно співає.

Кінь біля його
Постріляний та порубаний,
Ратища поламані,
Піхви – без шаблі булатної,
У ладівниці – ні однісенького набою.

Тільки й зосталась йому бандура подорожня,
Та в глибокій кишені люлька-бурулька,
Ще й тютюну півпапушки,
Козак-сердега люлечку потягає,
У кобзу грає-виграває,
Жалібно співає:

“Гей, панове-молодці,
Козаки-запорожці!
Ой де ж то ви пробуваєте?
Чи до Січі-матері приїжджаєте,
Чи ляхів-ворогів киями покладаєте,
Чи татар-бусурман
Малахаями, як череду, в плін завертаєте?

Гей, коли б же мені бог поміг
Старі ноги розправляти
Та й за вами поспішати,
Хоч би я на останку віку вам заіграв
Та голосно жалібно заспівав.

Гей, уже ж, видно, мені без бандури пропадати,
Уже нездужаю по степах я чвалати;
Будуть мене вовки-сіроманці зустрічати
І дідом за обідом коня мого заїдати…”

Сидить козак на могилі,
У кобзу грає-виграває,
Жалібно співає:
“Гей, кобзо моя,
Дружино моя,
Бандуро моя мальована!

Де ж мені тебе діти:
А чи в чистому степу спалити
І попілець на вітер пустити,

А чи на могилі положити?
Нехай буйний вітер по степах пролітає,
Твої струни зачіпати,
Смутнесенько-жалібнесенько
Грає-виграває,

І будуть козаки подорожні проїжджати,
І твій голос зачувати,
І до могили будуть привертати…”