6а. "Обандурювання" Польщі поза фестивалями.

1999 р.

Краків.

19.06.1999 р. я вперше прибув до Польщі, до м. Кракова. З автовокзалу я перебрався на центральну площу Ринек (Ринок), і відразу почав грати на бандурі біля Мар’яцького костелу; там же я обзавівся своїм постійним слухачем-“фанатом”, студентом Ягеллонського університету Пьотром Фаліцким (фото — зліва). Під кінець дня Пьотр привів мене у свій гуртожиток-“академійк”, де відбулась спільна вечеря під звуки моєї бандури в компанії з друзями Пьотра (фото — справа). Там же, в “академійку” відбувся мій перший польський нічліг.

2000 р.

Торунь.

Стаття “З бандурою за хлібом” в газеті “НОВОСЦІ” (Польща, м. Торунь) за 10.06 2000 р.

Познань.

іі

Зліва — 12.06.2000 р. Стари Ринек, в центрі — 21.06.2000 р. там же, справа — 22.06.2000 р. біля пам’ятника уланам 15 полку.

Ґданськ.

Стаття “Козацьке коріння” в газеті “Дзєннік Балтицкі” (Ґданськ) за 16.08.2000 р.

Краків.

Замітка “Льотчик, моряк і… бандурист” в газеті “Ґазета Краковска” (Краків) за 21.10.2000 р.

2001 р.

Краків.

Осінь 2001 р. І знову я граю на тому самому місці біля Мар’яцького костелу у Кракові, що й у перший приїзд до Польщі (фото — зліва). І знову мене провідав мій перший знайомий-поляк, колишній студент Пьотр Фаліцкі, на цей раз із дружиною Аґнєшкою. Вани недавно повернулись додому у Краків з… Нью-Йорка.

2003 р.

Краків.

10.05.2003 р. “Свідоцтво” для туристів про перебування в центрі Кракова під-час звучання гейналу з вежі Мар’яцького собору.

2004 р.

Краків.

У 2004 році я кобзарював у Кракові ( дві верхні світлини). Будучи ревним шанувальником газети “ДЕНЬ”, я запам’ятав обличчя багатьох авторів, чиї мініатюрні фото публікувались поряд з їхніми дописами. Тож не дивно, що серед слухачів, які обступили мене з бандурою, я впізнав авторку газети Клару Ґудзик, тепло привітався з нею і задушевно поговорив. Потім, через рік я прочитав про нашу зустріч (хоча й без згадки мого прізвища) у книжці Клари Ґудзик з її спогадами про минуле.

Безіменна люстрація в польському журналі “ХВИЛИНА ДЛЯ ТЕБЕ” (Краків, 06.05.2004 р.) Біля мого фото – текст: “Бандурист в історичному козацькому строю”.

Ґданськ.

Незабутньою була моя зустріч з художником і активістом української діаспори Канади Норбертом Іваном в липні-серпні 2004-го року в Гданську. Я там кобзарював під-час знаменитого і неймовірно велелюдного Домініканського ярмарку, а Норберта (це його ім’я, а прізвище, як не дивно — Іван) привабив сюди Фестиваль пісні і танцю українців всієї світової діаспори включно з Україною, який відбувався одночасно з Ярмарком поряд з Гданськом, у Сопоті. Ця зустріч справила на нас обох надзвичайно яскраве враження і спричинила щиру дружбу на всю решту життя. Таким же яскравим і незвичайним виявився мій портрет, написаний Норбертом маслом. Цей портрет кожний раз, коли його бачу, додає мені творчого натхнення.

Замітка “Козак з набережної” в газеті “ДЗЄННІК БАЛТИЦКІ” (Польща, Ґданськ) за 12.07.2004 р. – про моє кобзарювання в Сопоті.

.Стаття “Козацька душа” в газеті “ҐЛОС ВИБЖЕЖА” (Польща, Ґданськ) за 19.07.2004 р

2005 р.

Краків.

Зліва – Червень 2005 р. Зустріч з всюдисущим другом-баварцем Гайнцем Бауером у Кракові. (Подружились у Львові, бачились в Одесі, Ялті, Києві). Справа – замітка “Останній такий дід” в газеті “ЕХО М’ЯСТА” (Польща, Краків) за 23.06.2005 р.