Хранителі кобзарських традицій.

Від прадавніх кобзарських джерел.

іі

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%83%D1%80%D0%B0

Одержимі відродженням старосвітського інструментарію.

На фото зліва — Георгій Кирилович Ткаченко — бандурист, художник, архітектор. Його послідовник, бандурист і дослідник Назар Божинський в статті “Таємні грані бандури” ( http://art-area.com.ua/2014/06/tayemni-grani-banduri/?lang=en) написав:

Вміння грати на ній (старосвітській бандурі) зберіг фактично тільки один чоловік – художник з Харкова Георгій Ткаченко. Він навчився грати ще 1916-1917 рр, придивляючись до гри харківських кобзарів Петра Древченка, Степана Пасюги, Павла Гащенка, Івана Кучугури-Кучеренка та інших. Г.К. Ткаченкові вдалось оминути жорна репресій (у ті страшні часи він виїхав на навчання за межі України, до Москви), і таким чином зберегти традицію.

По виході на пенсію, після війни, Георгій Кирилович повернувся до України, і оселився у Києві. Аби не забрати з собою в могилу вміння і інструмент, почав потроху популяризувати серед інтелігенції унікальну на той час народну бандуру і традиційний репертуар. Завдяки цьому багато молодих людей почало вчитись грати на майже забутому інструменті. Але нових інструментів не було і їх почали робити самі учні. Так з’явилися тепер відомі імена Миколи Будника, Миколи Товкайла, Сергія Радька, та ін.

Наприкінці 1980-на поч. 90-х всі хто намагався відродити старовинну бандуру об’єдналися у творче об’єднання Кобзарський Цех. На кшталт старовинних об’єднань незрячих кобзарів. На сьогодні існують Харківський, Київський кобзарський і Львівський лірницький цехи.

Фото справа — Микола Петрович Будник, кобзар, засновник і панмайстер (панотець) Київського кобзарського цеху, бандурист, майстер народних музичних інструментів, художник, поет.

1980 — почав учитися грати на бандурі в Георгія Ткаченка, від якого перейняв кобзарську школу разом з Володимиром Кушпетом, Миколою Товкайлом та іншими. Почав виготовляти бандури старосвітського зразка.

Учнями М. Будника є, зокрема, Олесь Санін, Тарас Компаніченко, Тарас Силенко та Едуард Драч. Майстри народних інструментів, що є учнями М. Будника: Олександр Кіт, Руслан Козленко, Павло Зубченко, Іван Кушнір, Юрко Кочержинський, інші. (З Української Вікіпедії)

* * *

З розповіддю Георгія Ткаченка про старосвітську бандуру і його грою на ній, я вперше познайомився на неформальному зібранні “Об’єднання кобзарів України” 4 грудня 1988 р. в залі лекторію Києво-Печерського заповідника, а вдруге — при перегляді телевізійного фільму кінорежисера Олега Бійми “Шляхи кобзарські” (Укртелефільм, 1988), в якому приймав участь і я, а так же — мої незабутні друзі-наставники Олексій Нирко, Богдан Жеплинський та ін.

З Миколою Будником я спілкувався на з’їздах кобзарів, захоплювався його подвижницькою діяльністю по відродженню і реконстукції традиційного кобзарювання та інструментарію. Але його заохочення перестроїтись з більш досконалої хроматичної бандури на старосвітську я не сприйняв. А на його закиди про те, що хроматична бандура створена для прославляння радянсько-колгоспного способу життя, я відповідав переконанням, що завдяки розквіту хроматичної бандури, в Україні взагалі удалось зберегти бандурне мистецтво в епоху дрімучого тоталітаризму — саме вона стала символом духовного відродження українців.

Перші учні Георгія Ткаченка (він у центрі) і майбутні корифеї Київського кобзарського цеху.

Володимир Григорович Кушпет (на світлині — стоїть у білому светрі), кобзар, лірник, автор кількох праць, дві з яких — в моїй книгозбірні: “Старцівство: мандрівні співці-музиканти в Україні” (Київ, Темпора, 2007) і “Самовчитель гри на старосвітських музичних інструментах. Кобза О. Вересая, бандура Г. Ткаченка, торбан Ф. Відорта” (Київ, 1997).

оо

Зліва — Микола Тихонович Товкайло, бандурист, археолог. З 2001 року очолює як цех майстер, Київський кобзарський цех. В центрі — Тетяна Миколаївна Лобода, відома українська бандуристка, грає на старосвітській бандурі. Справа — Василь Михайлович Кирилич, кобзар-бандурист, братчик Львівського кобзарського цеху. З усіма ними я мав змогу спілкуватись а процесі кобзарювання, на культурологічних заходах, на з’їздах кобзарів України.

Василь Григорович Нечепа, видатний бандурист, лірник. Знайомий мені зі з’їздів кобзарів України. Грає на унікальній кобзі з ладами. Автор книги “Рід козацький величавий” і співавтор іншої книги “В рокотанні-риданні бандур” наприкінці якої укладений словник-довідних кобзарів і бандуристів України включно з моїм ім’ям.

Київський кобзарський цех. До нього належать або належали: Микола Будник, Микола Товкайло, Сергій Радько, Сергій Перехожук, Вадим Шевчук, Грицько Павліченко, Тарас Дочило, Олександр Кіт, Павло Зубченко, Руслан Козленко, Михайло Хай, Володимир Кушпет, Віктор Мішалов, Олесь Санін, Тарас Компаніченко, Едуард Драч, Тарас Силенко, Юрій Фединський, Ярослав Крисько, інші. (З Української Вікіпедії)

Харківський кобзарський цех — до нього належать: Кость Черемський,(керівник-цехмайстер) Олександр Савчук, Сергій Чурай, Андрій Барсук, Назар Божинський, Олексій Губський, стихівничий Іван та інші. (З Української Вікіпедії)

Кость Петрович Черемський (на світлині він в окулярах) не лише чудовий виконавець і цехмайстер, але й автор унікальної історико-дослідницької книги “Повернення традиції. З історії нищення кобзарства”. (Вид. Центру Леся Курбаса, Харків, 1999). Свою книгу Кость Петрович подарував мені на одному із з’їздів кобзарів.

Юрій Фединський, бандурист, композитор, що займається українською кобзарською традицією, заснував кобзарський цех на Полтавщині, в селі Крячківка, де проводить літний кобзарський табір та навчає майстрування та музикування на вересаївській кобзі, кобзарській бандурі, панській бандурі, мамаївській кобзі, лірі, торбані і гуслі. Там проводиться фестиваль «Древо Роду Кобзарського». Він проводив експедиції Україною й за кордоном у пошуках архаїчних інструментів, створюючи архів. Гастролював Україною… (З Української Вікіпедії)

Моє особисте знайомство з Юрієм Фединським відбулось під час кобзарювання на Майдані Незалежності в Києві в розпал бурхливих подій зими 2014 року. З тих пір ми з ним — друзі на ФБ.