Участь в заходах "Просвіти".

Участь у громадській діяльності ялтинських просвітян.

25.07.1993 р. Конгрес українців Півдня Криму.

09-11.10.1992 р. в Сімферополі відбувся І-й Всекримський конгрес українців, на який я, будучи одним з делегатів від Ялтинської “Просвіти”, покладав великі надії, оскільки на конгресі торкались тем, які мене, як і всіх кримських просвітян, турбували найбільше – проблеми національного відродження українців Криму, аспекти їх консолідації. Після інших доповідачів я теж вислоаився на цю наболілу тему, а потім проілюстрував свої слова піснею на слова Лесі Українки під бандуру.

Згадаймо нині всі тяжкії муки.

Що завдали Вкраїні вороги,

Кому не стиснуться в пориві руки

Від помсти справедливої жаги!

Слова про малопривабливу рису багатьох українців не доводити до завершення розпочату справу поетеса вклала в наступний куплет, виконаний Остапом з особливим акцентом..

Як жаль мені, що й цей порив погасне,

Як гасне все в душі невільній в нас.

Чи було би життя таке нещасне,

Як би вогонь ненависті не гас?!

На жаль, саме цей куплет виявився певною мірою пророчим… Про цей Перший Всекримський Конгрес Українців, знову ж таки на жаль, в мене збереглись лише спогади та кілька рукописних нотаток…

А тим часом в липні 1993 року активісти Ялтинської «Просвіти», очолюваної Олександром Лажком, разом з головою оргкомітету Мирославом Мисяком, завершили підготовку до регіонального Конгресу Українців Південного Берега Криму, який відбувся в Ялтинському культурному центрі 25 липня1993 року. Остапа запросили виступити з доповіддю «Історія української громади Півдня Криму”, яку він підготував за матеріалами особистих архівів О. Ф. Нирка і свого власного. Напрямки інших доповідачів стосувались тем: «Крим – суверенна земля України», «Українське громадсько-політичне життя Ялти», «Проблеми україномовної преси, радіо, телебачення Ялти», «Забезпечення етнічних проблем українців Південного Берега Криму в освіті й культурі», «Про роботу Координаційної Ради українців Криму», «Пропозиції до ІІ-го Всекримського конгресу українців», та інші животрепетні теми українців ПБК.

На жаль зберігся лише чорновик вступної частини і кілька чорнових начерків основного тексту моєї доповіді, виголошеної на Конгреі Українців Південного Берега Криму 25.07.1993 р. під бандурний передзвін.

На Конгрес українців Південного Берега Криму звернула увагу кримська преса, як проукраїнська (“Кримська світлиця”) так і проросійська (“Крымская правда”) — кожна ії своїх позицій

Після Конгресу, метою якого була консолідація українців Південного Берега Криму, на засіданнях «Просвіти», як це часто трапляється в українських організаціях, почались малозрозумілі сварки між членами оргкомітету через проблеми з оплатою за виступ запрошеної на Конгрес співачки Оксани Білозір, які виникли з чиєїсь вини. Почались затяті суперечки і взаємозвинувачення в фінансових зловживаннях, та такі непримиренні, що просвітяни з Алупки втекли від сварок в свою Алупку, алуштинці – в Алушту, греко-католики – у храм Непорочного Зачаття. Одним словом – «згуртувались»!..

23.01.1994 р. Участь в “Літературних читаннях” Ялтинської “Просвіти”.

23.01.1994 року завідувачка ялтинського Музею Лесі і активістка “Просвіим” Світлана Кочерга організувала “Літератуні читання”, присвячені класикам української літератури Степану Руданському і Амвросію Метлинському, які жили, творили і поховані в Ялті.

Серед 11 доповідачів, крім професорів і доцентів Сімферопольського університету, були прізвища 6-х ялтинських просвітян-краєзнавців: С. Кочерга, О. Кіндрачук, Д. Кобзар, О. Януш, В. Навроцький, О. Нирко.

Мені випала честь виступити другим, після вступної доповіді Світлани Олексіївни. Для своєї доповіді «Амвросій Метлинський – фольклорист, я приніс із собою рідкісний раритет – книгу цього автора «Народные южнорусские песни», видану в Києві 1854 року. Розповів про Амвросія Метлинського, як фольклориста і збирача пісенних скарбів України, його близьке знайомство з тогочасними кобзарями, список яких з короткими характеристиками автор помістив у спеціальному додатку наприкінці книги.

Пізніше, 26.01.1994 р. мою доповідь опублікувала “Кримська світлиця”.

1995 р. Участь в Українському Громадянському Конгресі Криму.

На жаль через інтенсивні кобзарські будні мене оминуло запрошення на подію, не менш важливу для косолідації кримських українців, ніж вищезгадані конгреси. 28-29.11.1993 р. в Сімферополі відбувся установчий з’їзд Українського Громадянського конгресу Криму (УГКК), який на цей раз проголосив себе, загальнокримською українською політичною партією, з метою згуртувати свідомих українців, розпорошених по різних організаціях, щоб мати можливість впливати на суспільно-політичну ситуацію в Криму…

Про цей захід я дізнався від ялтинських просвітян і з преси уже по його завершенню… Зате більш ніж через рік я не пропустив запрошення для участі в ІІ-му Конгресі УГКК на 22.01.1995 р. і був включений до складу делегації від Ялти.