1. Рідне місто – Городенка
Моє рідне місто, де я виріс і закінчив школу — Городенка. Разом із селом Котиківка, яке “притулилось” до Городенки, і в якому я народився — це наймиліший моєму серцю куточок ВСЕСВІТУ! Так я прощався з Рідним Краєм, назавжди покидаючи його в 50-х роках минулого століття, забравшись по громовідводу на купол найвищого храму в Городенці!
Так виглядала Городенка на початку минулого століття
о
о
о
Інші пам’ятки давнини й сучасності Городенки
о
о
о
(Зліва і в центрі — герб і прапор Городенківського району, справа — герб міста Городенка)
Сучасна Городенка з висоти пташиного лету
о
о
“Супутник” Городенки – село Котиківка
(Прапор і герб села Котиківка)
(Гімн села Котиківки)
На передньому плані — частина міста Городенка з будинками, дорогами, давнім католицьким костелом, на куполі якого я сфотографований, і недавно збудованою невеличкою православною церквою. На віддаленому плані — село Котиківка з хатами, що потопають в садах. В цьому селі я народився, тут я зростав серед яскравих народних звичаїв і відчував себе як у РАЮ на ЗЕМЛІ. На світлині і в реальності Городенка відділена від Котиківки лише вузькою смугою зелених насаджень вздовж берегів невеликої річечки Ямгорів, яка протікає із заходу (зліва) на схід (направо) і впадає у всім відому ріку Дністер. До речі на одній з вище показаних світлин видно поромну переправу через Дністер. Котиківка сполучена з Городенкою триарковим мостом, зведеним через річку Ямгорів. Він є історичною пам’яткою, спорудженою у 18-му столітті, і відомою під назвою “три мости”.
Фотокадри із сучасної Котиківки. (2018 рік)
о
і
і 
і
01.10.2018 р. Відео-привітання О. Кіндрачука — землякам-котиківчанам.
Тут, в селі Котиківка є хата, яку збудував мій батько, при чому я допоміг йому коштами, заробленими на освоєнні цілинних земель Казахстану в 1954-55 роках. З нашої чисельної родини, яка проживала тут, залишився лише мій брат Богдан.
Сюди, в моє рідне село, я привозив своїх малолітніх дітей-кримчан — Натанчика (він – у вишитій сороччині в обнімку з дружком, сином мого шкільного вчителя Романа Івановича Смеречанського з Городенки), Олесю й Назарка, щоб вони поринули в стихію рідної мови, звичаїв, побуту і щоб відвідали могили наших незчисленних предків.
о
о
о
До речі, мені й моїм дітям, Олесі і Назару, пощастило бути присутніми на урочистому відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку в Городенці, де, між іншим звучала й моя бандура.
о
Дух моєї Малої Батьківщини Городенки і Котиківки навіть у Криму не “вивітрився”, а навпаки, додає натхнення моїй численній родині в Ялті — Малій Батьківщині моїх дітей, внуків і правнуків, яка стала і моєю “Землею Обітованою”
. о
о
о
о
о
о
о
о
о